Що буде, якщо взимку їздити на літніх шинах, а влітку на зимових?

Що буде, якщо взимку їздити на літніх шинах, а влітку на зимових?

А ви завжди вчасно міняєте покришки на автомобілі під час зміни сезону? Напевно так, адже від цього залежить ваша безпека. Для тих, кому потрібні аргументи – наша стаття про те, що буде, якщо взимку їздити на літніх шинах, а влітку на зимових.

Питання сезонної заміни покришок залишається одним із найбільш обговорюваних у колах вітчизняних водіїв, не дивлячись на значну кількість аварій та дорожніх трагедій, котрі відбуваються через невиправдану відстрочку необхідної стандартної процедури.

Щоб зрозуміти, що відбувається, коли ви використовуєте шини не за сезоном, варто згадати особливості їхнього складу, рельєфу та виробництва.

Заглиблюємося в деталі

Точніше – в склад гуми літніх та зимових шин. Адже саме властивості їхнього основного матеріалу забезпечують відповідні ходові якості, потрібну ступінь зчеплення з дорожнім полотном, керованість авто та стійкість самих покришок до зношування.

Склад суміші, з якої робляться зимові вироби, підібраний таким чином, аби гарантувати їхню високу еластичність, і як наслідок – оптимальне зчеплення з покриттям за знижених температур.

Тому зимова гума містить більше каучуку й полімерних кремнієвих сполук. Також спеціальним чином підбирається комплекс речовин, які забезпечують основні якості виробу – наповнювачів, вулканізаторів, пом’якшувачів, барвників, компонентів, які подовжують термін служби. Цей комплекс орієнтований на зимові умови, коли від шини вимагається, аби вона не тверднула в мороз.

Поріг, за яким починають виявлятися позитивні властивості зимової шини – 5-7 градусів вище нуля (за Цельсієм). Щонижча температура, тим більш цінними стають переваги зимових покришок.

Якості літніх відрізняються в протилежну сторону. Оскільки в жаркий період може «зашкалювати» не лише температура повітря, але й асфальту, котрий періодично прогрівається до 50-60 градусів, склад шин, котрі  призначені для літнього використання, оптимізований під ці умови.

Для цього в літніх шинах зменшується вміст каучуку й кремнієвих полімерів, а інші компоненти підібрані таким чином, аби забезпечити краще зчеплення з покриттям за температур вище 5-7 градусів. При більш низьких показниках гума твердне й машина втрачає керованість.

Зовнішні особливості

У літніх та зимових зразків відрізняються не лише хімсклад та мікроструктура – цілком помітні зовнішні відмінності, які варто пояснити.

Малюнок протектора зимової резини адаптований під відповідні умови й стан дорожнього покриття. Він більш «розтягнутий» та глибший, ніж у літніх покришок, ребристіший, його елементи крупніші, а кількість канавок – більша.

Більша кількість канавок та ребер дозволяє краще керувати автомобілем на пухкому снігу та замерзлій гладкій поверхні. Більша площа елементів шинного рельєфу допомагає надійно тримати зчеплення з дорогою.

Канавки зимового протектора за шириною більші, ніж у літнього, аби попередити заповнення брудом та зберегти зчеплювальні властивості якомога довше. Також їхня значна глибина та ширина допомагає забезпечити хороше відведення маси бруду та снігу з плями контакту з покриттям.

Літній протектор спеціалізований на відведенні вологи, тому його канавки більш вузькі. Його рельєф розробляється таким чином, аби в першу чергу гарантувати максимальне зчеплення з твердими поверхнями, а малюнок витягнутий повздовж, з метою забезпечити добре кочення.

Літня гума створюється з врахуванням характеристик дорожнього полотна в теплий час року. Тобто, має більшу стійкість до зношування та мінімальний спротив коченню по шорсткому покриттю. Від неї не вимагається високе зчеплення зі слизькою трасою.

Що відбудеться, якщо не міняти «взуття» для коліс?

Отже, підійшов час відповісти за запитання, що може відбутися, якщо гуму використовувати не за сезоном.

Літні покришки під час зниження температур втрачають еластичність, а потім просто твердіють, через що зменшується пляма контакту з поверхнею, а відтак - здатність до надійного зчеплення з нею. Пропорційно збільшується можливість заносу, зокрема – на чистому асфальті, а проколювання загрожує розривом колеса.

Непристосований до слизьких поверхонь та відводу снігової «каші» малюнок протектора ще більше погіршує становище, знижуючи керованість, особливо на складних ділянках дороги та на поворотах.

На льоду така гума ковзає набагато сильніше, збільшуючи гальмівний шлях. Водію важко тримати траекторію, машина погано реагує на повороти керма. Чим це загрожує – здогадатися неважко.

Навпаки, зимова шина за високих літніх температур занадто «розм’якшується» та швидше зношується на шорстких покриттях. Витрати палива зростають через надмірний спротив коченню.

Великі ламелі зимової гуми схильні «підломлюватися» на твердій дорозі, в результаті знижується керованість. Автомобіль важко входить у повороти, «пливе», не слухається керма. В результаті ви втрачаєте фінанси на зайву заправку та заміну покришок, що занадто швидко зношуються, не кажучи вже про ризики такої слабо керованої їзди.

Висновок один: не ризикуйте й міняйте гуму вчасно, як тільки середньодобова температура навколишнього середовища почне підходити до критичної відмітки +7°С.
Не варто керуватися чужим досвідом використання позасезонної гуми, адже в кожного екземпляру автомобіля навіть тої ж моделі свої індивідуальні особливості, а в кожного водія – свій стиль водіння та пріорітети на дорозі.